Біографічні дані

Його батько, цирульник і сам талановитий скрипаль (де-хто називав його віртуозом) записав його до оркестру капели Святого Марка, де він був поціновуваним віолончелістом.

У 1703 році Вівальді став священником, скоро його прозвали Prete Rosso, «Червоним священником», можливо, через його руде волосся. Невдовзі, у 1704 році, він отримав дозвіл не брати участь у служінні Святої меси через слабке здоров’я (очевидно, він хворів на астму) і став учителем гри на скрипці у сирітському притулку для дівчат Pio Ospedale della Pietà у Венеції. Невдовзі після призначення сиріт почали цінувати і поважати навіть за кордоном. Вівальді написав для них більшість своїх концертів, кантат і духовної музики. У 1705 році видана перша збірка його робіт (raccolta), і потім — багато інших. У сирітському домі він виконував декілька різних обов’язків. Досить часто подорожував. У 1713 році став відповідальним за музичну активність у закладі.

Відомо те, що більшість його творів була відкрита лише у першій половині XX століття у Туріні та Генуї. Музика Вівальді інноваційна, ламає усталені звичайні схеми; він надав яскравості формальній та ритмічній структурі концерту, повторно шукаючи гармонійні контрасти, і винайшов інноваційні мелодії і теми. Вівальді був здатний створити неакадемічну музику, призначену для поціновування широкою аудиторією, а не лише інтелектуальною меншістю. Популярність скоро зробила його відомим у країнах, таких як Франція, на той час дуже закритих зі своїми національними традиціями.

Він вважається одним із композиторів, що почали розвивати музику бароко до стилю імпресіонізму. Вівальді також відзначають провісником романтичнх музикантів. Концерти і арії Вівальді мали глибокий вплив на Йогана Себастіана Баха. Бах переклав декілька концертів Вівальді для соло на клавіатурі, і декілька для оркестру, разом із відомими Concerto for Four Violins and Violoncello, Strings and Continuo (RV 580). Однак не всі музиканти показали такий ентузіазм: Ігор Стравінський провокативно стверджував, що Вівальді написав не сотні концертів, а один концерт, повторений сотні разів.

Вівальді в мистецтві

Збереглося кілька творів мистецтва, на яких зображено Вівальді. Так, у 1723 і 1725 роках портрети композитора були написані французьким художником Франсуа Морелон де ля Каве, однак найвідоміший кольоровий портрет — це лише передбачуваний портрет Вівальді, так як на ньому немає напису, що засвідчує його прізвище, а припущення, що на ньому зображений великий композитор, зроблено лише через те, що портрет виявлений у Венеції і зображує скрипаля (а Вівальді був скрипалем-віртуозом). Зовнішня несхожість цього портрета з іншими і відсутність на ньому ініціалів композитора дають підстави сумніватися в тому, що кольоровий портрет дійсно зображує Вівальді. Одна з картин зберігається в Міжнародному музеї музики (Museo internazionale e biblioteca della musica) в Болоньї. У 1723 році італійський художник П’єр Леоне Гецці намалював карикатуру на композитора — «Рудий священик».

Творчість

Антоніо Вівальді є автором 90-та опер. Автор понад 500 концертів, серед них:

Ø      44 концерти для струнного оркестру і басо континуо;

Ø      49 кончерто гроссо;

Ø      352 концертів для одного інструмента з супроводом струнного оркестру та/або басо континуо (253 для скрипки, 26 для віолончелі, 6 для віоли д’амур, 13 для поперечної, 3 для подовжньої флейт, 12 для гобоя, 38 для фагота, 1 для мандоліни);

Ø      38 концертів для 2-х інструментів з супроводом струнного оркестру та/або басо континуо (25 для скрипки, 2 для віолончелі, 3 для скрипки і віолончелі, 2 для валторн, 1 для мандолін);

Ø      32 концерти для 3-х і більше інструментів з супроводом струнного оркестру та/або басо континуо.

Вівальді написав понад 100 сонат для різних інструментів із супроводом басо континуо; світські кантати, серенади, симфонії, Stabat Mater та інші церковні твори.

Один із найвідоміших творів — перші 4 концерти з 8-го опусу, циклу з 12-ти скрипкових концертів — «Чотири пори року» — ранній зразок програмної симфонічної музики. Вівальді зробив істотний внесок у розвиток інструментування, він першим застосував гобої, валторни, фаготи та інші інструменти як самостійні, а не дублюючі.